Мотивація і формування стратегічної поведінки персоналу

Визначення мотивації. Поєднання змістовних і процесуальних теорій мотивації. Погляди Д. Макклеланда, Ф. Герцберга, В. Врума та Б.Ф.Скіннера. Теорія очікувань і її складові. Основні види винагороди. Перехід до довгострокових колективних орієнтирів при побудові системи винагороди. Зацікавленість всіх категорій персоналу в досягненні стратегічних орієнтирів. Творче використання стандартних механізмів винагороди-покарання. Засади створення системи винагороди. Напрямки системи мотивації. Навчання поведінці. Типи включення людини до організації. Стратегічна поведінка та її зв'язок з організаційною культурою.

Мотивація – це система формування у працівників підприємства спонукальних мотивів до активної та ефективної діяльності.

Мотив– намагання, імпульс – примушує людину робити (або ні) що-небудь або чинити (чи ні) у той чи інший спосіб.

Мотивація у стратегічному управлінні орієнтується на поєднання змістовних і процесуальних теорій мотивації з акцентом на погляди Д. Макклеланда, Ф. Герцберга, В. Врума та Б.Ф. Скіннера. Із змістовних теорій запозичуються орієнтири «потреба у визнанні», «потреба в самореалізації» (А. Маслоу), «потреба в рості» (К. Алделфера), що дає змогу пов’язати індивідуальні та колективні потреби.

Найбільш привабливою для проведення стратегічних дій є мотивація, побудована на «потребі в досягненні», що досліджувалася Д. Макклеландом. Мотив «досягнення» значною мірою є визначальним для економічного зростання та отримання результатів. Це суто підприємницький мотив, який здатний підвищити динамічність підприємства через діяльність окремих працівників. Залежно від типів особистостей, доцільно скористатися всім спектром мотивів, досліджуваних згаданими вченими:

1. Потреба у владі.

2. Потреба в приналежності.

3. Потреба в навчанні.

Не викликає заперечень і необхідність існування у стратегічному управлінні винагород, різних за змістом і механізмами застосування. «Теорія очікувань» В. Врума обґрунтовує:

1. Треба еквівалентно стимулювати зусилля, які людина витратила на досягнення певного результату.



2. Винагорода тісно пов’язує поведінку з діями, необхідними для розвитку підприємства.

3. Різноманітність типів людей та робіт дає змогу побудувати гнучку систему винагороди.

4. Очікування винагороди більш значуще, ніж те, що відбувалося в минулому, і люди обирають ту чи іншу поведінку, орієнтуючись на майбутнє.

У стратегічному управлінні при побудові системи винагороди спостерігається багаторічна тенденція відходу від індивідуальних короткострокових орієнтирів до колективних довгострокових.

Основні види винагороди показані на рисунку 12.4.

Підвищення платні Система заохочувальних винагород (різного типу)
Система винагород (бонусів) Участь у прибутках, винагорода акціями


2293626375302126.html
2293675788221445.html
    PR.RU™