Відповідальність за порушення валютного законодавства.

Валютний контроль — це комплекс адміністративних заходів, спрямованих на стримування вивезення і стимулювання повернення валютних коштів у країну.

Валютний контроль може поширюватись як на всі операції, передбачені платіжним балансом країни, так і на їх частину. Як правило, він поширюється на рух капіталів для захисту стабільності грошової системи та валютних резервів у період реформування економіки і є одним із невід’ємних елементів перехідної економічної політики. Валютний контроль як інструмент стабілізації руху капіталів у малих відкритих економіках обмежує коливання процентних ставок та обмінних курсів, доки не буде сформовано розвинуту ринкову інфраструктуру і не стане можливим регулювати рух капіталів, а відтак і динаміку обмінного курсу, через вплив рівень процентних ставок.

Обмежуючи рух капіталів, країна отримує можливість маневру для встановлення процентної ставки в інтересах реальної економіки, а не виключно для забезпечення цілей курсової політики або залежно від рівня процентних ставок за кордоном.

До основних принципів валютного контролю належать:

· монополія банків на здійснення валютних операцій;

· необхідність виконання валютних операцій, яка має бути доведена

· репатріація та обов’язковий продаж резидентами надходжень в іноземній валюті;

· обов’язкова декларація закордон-Статут МВФ не суперечить принципам валютного контролю. Стаття VIII стосується лише зовнішніх платежів резидентів нерезидентам. Країна має право регулювати надходження в іноземній валюті та операції, які в подальшому можуть стати підставою для проведення зворотних платежів них авуарів;

· заборона на експорт та імпорт платіжних засобів

· ізоляція внутрішнього ринку національної валюти від зовнішнього (резидентам забороняється надавати та брати позики в національній валюті у нерезидентів);

· заборона компенсацій та арбітражних операцій

· контроль за грою на термінах на валютному ринку

· контроль за валютними позиціями комерційних банків.

Слід зазначити, що валютний контроль має сенс тільки тоді, коли проводиться комплексно: ефективність контролю залежить від міцності його найслабшої ланки. Однак порушення норм валютного законодавства може потягнути за собою цивільно-правову, адміністративну i кримінальну відповідальність у відповідності до законодавства України. Ряд порушень визначений в Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання i валютного контролю» i за своїм змістом вказані в ньому санкції є заходами фінансового впливу на порушників правил валютних операцій.



Фінансові правопорушення банків, інших кредитно-фінансових установ, резидентів i нерезидентів передбачені валютним законодавством. До них належать:

• недотримання термінів розрахунків у валютних операціях, при виконанні зобов’язань за угодами тощо;

• здійснення валютних операцій без генеральної чи індивідуальної ліцензії Національного банку України;

• незаконне приховування в інших державах валютних цінностей, що належать резидентам;

• невиконання уповноваженими банками доручень резидентів щодо купівлі i продажу іноземної валюти;

• невиконання резидентами встановлених вимог до продажу валютних коштів, що надійшли на їх рахунки;

• невиконання уповноваженими банками функції валютного контролю;

• несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції та iнше.

За вказані вище порушення передбачені такі санкції:

• штраф в розмірі, еквівалентному вартості валютних цінностей, на суму яких відбулось порушення;

• штраф в сумі, що встановлюється Національним банком України;

• пеня;

• позбавлення ліцензії Національного банку України:

• виключення з Республіканської книги реєстрації банків та інших кредитно-фінансових установ.

Конкретні види правопорушень та відповідальність за них передбачені в Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання i валютного контролю» (ст. 16), Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземних валюті» та в інших актах7 .



2297265478225274.html
2297301228019926.html
    PR.RU™